Фасція й депресія: як працювати в терапії та поза нею 10.11.2025

Фасція —  це не лише «обгортка», а інервована безперервна мережа, чутлива до стану автономної нервової системи, механічного навантаження та запалення. У частини людей із депресією в окремих зонах (зокрема шия/верх спини) фіксують підвищену жорсткість і нижчу еластичність міофасціальної тканини. Це прослідковується і повторюється в кількох дослідницьких роботах. 

Чому так може бути? Хронічний стрес змінює «хімію» тканин: активація TGF-β (активуючий білок) сприяє диференціації міофібробластів і фіброзному ремоделюванню — тканина буквально стає ригіднішою. Це добре описаний механізм для сполучної тканини, який показує місток між тривалим стресом і «жорстким» тілесним переживанням. 

Робота з тілесними процесами у гештальт терапії

1) Від мови симптомів до контакту.
На сесії дивимося на  «зони заціпеніння»: де в тілі мінімум гнучкості/руху/тепла? Даємо назви мікровідчуттям і пов’язуємо їх із контекстом («коли це посилюється/слабшає?»). Це відновлює функцію орієнтації й повертає саморегуляцію в «тут-і-тепер».

2) Ритм 
Можна чергувати короткі хвилі уваги до напруженої ділянки з поверненням у «безпечне місце» тіла (де є +2% комфорту). Такий маятник знижує захисне перенапруження.

3) Мовленнєва ко-регуляція.
Повільний, теплий голос, відзеркалення дихання, короткі фрази на позначення стану («зараз тісно/теплішає/з’являється важкість»…). Це підхоплює автономна нервова система і часто саме через такий мякий контакт знімається трохи «ригідность».

4) Маленькі рухи > великі перевороти.
Добре робити мікрорухи там, де тіло «не пускає»: м’яке ковзання лопаток, мікророзгортання ключиць, повільне підкручування тазу сидячи. Мета — повернути гнучкість, а не «розтягнути на силу»

Що можна робити поза межами психотерапії?

Вправи мають помірний антидепресивний ефект: систематичні огляди/мережеві метааналізи виділяють ходьбу/біг підтюпцем, йогу та силові вправи серед найефективніших. Коли тіло знову входить у ритм і гнучкість, - настрій теж змінюється. 

Окремо є рандимізовані контрольовані дослідження про йогу в нагрітому залі (Bikram/heated hatha): заняття приблизно 1 раз на тиждень упродовж 8 тижнів асоціювалися зі значущим зменшенням симптомів у людей із помірною–тяжкою депресією (порівняно із списком очікування). 

Щодо власне фасціальних підходів: з’являються роботи про міофасціальний вплив при болю в шиї, де, окрім зменшення болю, відзначають і поліпшення афективних показників (у т.ч. депресивної симптоматики) — поки що на невеликих вибірках.

М’які тілесні практики як домашня «гігієна фасції»

• 2–3×/день, по 60–120 с: дуже повільні «ковзні» рухи плечового поясу й шиї без болю (уяви, що «розгладжуєш тканини зсередини»).
• 1–2 хв повільного дихання (видих довший за вдих на 2–4 удари).
• Солодке потягування як після сну - 20–40 с у зручному напрямку.
• Самоміофасціальний догляд м’яким м’ячем/ролером (2–3 хв на зону; принцип: «приємно/теплішає», не більше 4/10 за інтенсивністю).
• Ходьба 20–30 хв у ритмі без перевантаження 3–5 разів на тиждень; за бажанням — йога 1–2 рази/тиждень (звичайна або «heated», якщо немає протипоказань і комфортно). 

Джерела:
Michalak J. et al., Myofascial Tissue and Depression (2021, огляд/дослідження параметрів шийно-плечової зони). PMC
Overmann L. et al., Exploring fascial properties in patients with depression and chronic neck pain (2024). PubMed
Frangogiannis N.G., TGF-β in tissue fibrosis (механізми стрес→фіброз, 2020). PMC
Noetel M. et al., BMJ (2024) — мережевий метааналіз вправ при депресії. BMJ
Nyer M.B. et al., J Clin Psychiatry (2023) — РКД «heated hatha yoga» при помірній–тяжкій депресії. Psychiatrist.com
Overmann L. et al., 2024 — міофасціальне втручання при болю в шиї з депресивною симптоматикою. ScienceDirect