Психосоматика – особливий розділ психології та психотерапії 13.03.2024

Робота з тілом у психотерапії може зробити працю терапевта більш плідною завдяки увазі до процесів організму, включаючи досвід тіла, рухи, структуру тіла тощо.

Розуміння теми допоможе розширити бачення та інструментарій терапевтам, що орієнтуються переважно на психічний аспект. Психотерапевтам, які працюють з комунікативною перспективою, відкриття соматичних процесів допоможе глибше зрозуміти, що значення тілесних процесів присутнє не лише в передачі інформації за допомогою комунікації, але також у фундаментальному та екзистенційному прояві власного «Я». Психотерапевти, які працюють у процесуальних напрямках, матимуть змогу глибше розглянути холістичний підхід у психотерапії.

Зміст:

1. Причини виникнення психосоматичних захворювань. Основні поняття та положення
   • Симптом у гештальт-терапії
   • Відчуження досвіду та природа симптому в психосоматиці
2. Десенситизація як сприятливий фактор розвитку психосоматичних розладів
3. Діалог з простором
   • Ретрофлексія
   • Ворожий простір як загальна проєкція Я
4. Робота терапевта з психосоматикою
5. Історія з практики та досвід допомоги при психосоматичних розладах

Причини виникнення психосоматичних захворювань та симптом у психотерапії

Що таке симптом?
У психотерапії термін «симптом» розглядається в ширшому значенні, ніж в медицині. Симптом у психотерапії – це феномен, що спричиняє клієнту чи його оточенню певну незручність, напругу та страждання.

Часто такі соматичні прояви, як біль, дискомфорт у тілі, скованість – це симптоми, які вказують на те, що у свідомості людини трапились певні феномени, котрі ми можемо дослідити, пізнати через прояви тіла. Адже тіло людини та її свідомість є одним цілісним організмом - про це варто пам’ятати.

Відчуження досвіду та природа симптому у психосоматиці
Прагнучи до балансу у свідомості, людина може пустити в дію захисні підсвідомі реакції, які залишаються непоміченими нею. Це відбувається в процесі саморегуляції, яка є життєво необхідною для кожної людини. Так організм допомагає зберігати необхідні функції для виживання, внаслідок чого можуть блокуватися емоції, почуття, порушуватися контакт людини із зовнішнім світом.

Цей процес допомагає людині виживати - особливо це було актуально в древні часи, та залишається актуальним сьогодні в критично небезпечних для життя ситуаціях: наприклад, коли потрібно мобілізувати всі сили на вирішення складної ситуації, щоб зберегти життя собі та близьким - наше тіло та свідомість направляють на це весь свій ресурс, - це рятує людину. Та, з іншого боку, якщо цей процес досить довгий по часу або дуже часто повторюється, людина не встигає або не може виводити переживання на рівень розуміння,- переживання залишаються десь у глибині свідомості, адже на вирішення внутрішнього конфлікту мозкові людини потрібно більше часу та уваги.

В результаті неопрацьованого внутрішнього конфлікту, свідомість може відкинути, відчужити, не помічати конфліктуючу частину «Я», що утворилася в результаті неперепрацьованого, неприйнятого свідомістю досвіду. Це, в наслідку, проявляється у вигляді симптому.

Вище наведена ситуація демонструє утворення змін, що призводять до симптому, але його народження можуть спровокувати також прості ситуації, де життю людини чи її близьких фактично нічого не загрожує, проте у свідомості людини будь-який ризик асоціюється із загрозою для життя – це також аспект природи людини задля виживання.

Ось тут переходимо до найцікавішого – проявлення симптому в психосоматиці. Як вже було сказано – тіло та свідомість - один організм, вони зв’язані – нібито очевидні речі, так? Тоді, хіба не дивно, що в класичній психотерапії тілу відводилося так мало значення?

Тіло має власну пам'ять. Воно також переживає весь досвід людини через відчуття (простору, себе в просторі), який у свідомості трансформується у почуття (переживання) досвіду стосовно об’єктів в просторі (в тому числі людей), за чим слідує реакція, проявлення себе в просторі, що також супроводжується динамікою тіла – рухами, мікрорухами, мімікою і т.д.

Тож, якщо тіло переживає досвід паралельно з нашою свідомістю, то стає очевидним, що неопрацьовані конфлікти на рівні психіки проявлятимуться відхиленнями в гармонійній роботі організму. Вони ж є симптомами в психосоматиці.

Цими відхиленнями часто стають спазми м’язових тканин чи судин – як досвід не приймається (не опрацьовується) у свідомості, так і тіло «заморожує» свою неприйняту частину. Людина на рівні свідомості та тіла «застигає» в непрожитому, неприйнятому, що часто призводить до десенситизації – зниження чутливості, емоцій та переживань. Адже свідомість та тіло не опрацювали досвід, цим самим створивши «затор» у гармонійному потоці переживань життя індивіда.

Як саме симптоми проявляються на тілі, та чому «застигають» ті чи інші його частини – це окрема тема, на яку буде відведена окрема стаття.

Десенситизація як сприятливий фактор розвитку психосоматичних розладів

Десенситизація – це зниження чутливості, норми реагування, коли нервова система починає реагувати на сигнал (подразник, ситуацію) істотно слабше, ніж зазвичай, або взагалі видає нульову реакцію.

Десенситизація небезпечна тим, що її перебіг довго може залишатися непомітним. Людиною, яка намагається все контролювати, сьогодні нікого не здивуєш. Це вважається нормою поведінки в суспільстві. Бо наш організм, який «заточений» на швидку реакцію на ризики, що потенційно нам загрожують, знаходить багато подразників у високоіндустріальному світі, де подразником може стати будь-що невідоме, нове, але далеко не небезпечне при здоровій поведінці. Наприклад, дезорієнтованість у метро в новому для людини мегаполісі може обернутися шоком, створити тілесне «заморожування» у випадку нерозвиненості адаптивної поведінки в сучасному світі.

Дуже великий рівень контролю разом з великою кількістю подразників спричиняє зниження реакції на ці подразники, але не в здоровому сенсі. Це також процес саморегуляції, адже така інтенсивна мобілізація сил може призвести до швидкого виснаження.

Потреба «не відчувати», на перший погляд, полегшує життя сучасної людини. Відчуження пережитого, відсутність роботи з тілом та слабке усвідомлення свого тіла у зв’язку з пережитим не проходить безслідно. Десенситизація набуває нових, яскравіших проявів (симптомів), впливає на якість життя людини. Подібно зниженню чутливості на холоді, в «замороженому» стані тіла знижується емоційна чутливість – ми зіштовхуємося з відсутністю бажань, несподівано розуміємо, що нічого не відчуваємо там, де інша людина переживає шквал емоцій. Народжується небажання жити, адже життя – це краса процесів та переживань в їхньому гармонійному поєднанні.

Десенситизація в тілі та просторі проявляється не тільки через спазм м’язів та судин, але також в нерівному та поверхневому диханні. Окрім тілесних проявів, десенситизація має характерний прояв відсутності концентрації уваги, відсутнє переживання відчуттів, емоцій.

Діалог з простором та його переривання - ретрофлексія

Поряд з десенситизацією стоїть ретрофлексія – цей термін із гештальт терапії. Ретрофлексія вказує на тенденцію придушення зовнішніх переживань теперішнього, спрямування в себе замість того, щоб трансформувати їх у прояви в зовнішньому світі – вираження емоцій, дії, супроводжуючі рухи та ін. Причин, чому вона це робить – безліч.

Оскільки людина вимушена стримувати себе - в результаті утворюється нами знайоме спазмування, «заморожування», що виявляється часто не у всьому тілі, а стосується окремих груп м'язів, до прикладу. А постійне їх затиснення і призводить надалі вже до функціональних змін у організмі.

Ворожий простір – робота з тілом – жорсткість кордонів

Як формується ретрофлексія? В процесі накопичення неопрацьованого досвіду отриманого з навколишнього, зовнішній простір починає сприйматися, як ворожий, адже він змушує щоразу «боротися за виживання», а отже є небезпечним та до нього потрібно ставитися з обережністю – контролювати всі свої прояви, щоб не допустити повторення досвіду.

• Людина не знає і часто не пам'ятає, що відсутність проявів тіла в просторі та не проявлення емоцій сформувалося як захисний та адаптивний механізм, бо навколо були насправді ворожі зовнішні фактори, що не залежали від неї.

Коли простір сприймається, як ворожий - ми перестаємо проявлятися в ньому; рухи, які змалечку були для нас природніми, обмежуються нашим контролем: скована ходьба, напружена спина та невірна постава, сором проявляти себе в танці тощо.

Неприйнятий досвід створює все більшу прірву між тілом людини та простором, в якому воно функціонує. Разом з тим – чим менший зв'язок із середовищем, тим менш доступні життєві переживання. Для гармонізації цих процесів, часто необхідна професійна допомога, де терапевт допоможе не лише позбавитися симптомів за допомогою роботи з експресивними рухами, але зможе допомогти встановити причину, яка призвела до дисбалансу тіла людини в просторі, побачити, де зараз у людини не забезпечуються її потреби, як вона може їх забезпечити без «використання» симптомів, здійснювати пряме контактування зі світом і змінювати своє життя відповідно до власних потреб і бажань.

Робота терапевта з клієнтами з психосоматикою

Покрокова робота зі симптомом передбачає:

• Спостереження відношення клієнта до симптому, чи має воно певний характер: В роботі з тілом психотерапевт визначає, яке значення соматичному симптому надає клієнт; як ставиться до болю (до прикладу, привласнюючи проблему чи говорячи про неї в третій особі).
• Визначається зв'язок відчуття (тілесного симптому) та емоцій: В роботі з тілом психотерапевт визначає, які емоції людина відчуває при концентрації уваги на симптомі, відбувається усвідомлення цих емоцій.
• Визначення невираженої потреби: Терапевт допомагає визначити, чому виникають описані емоції, які потреби стоять за ними.
• Визначення об’єкта емоцій: Щодо кого чи чого людина відчуває цю потребу та емоції.
• Усвідомлення та прийняття відповідальності за проживання того чи іншого бажання, яке блокує роботу частини тіла: Клієнт має змогу нарешті прийняти відчужену частину себе, попередньо дозволивши собі відчувати блоковані емоції.

Ця покрокова робота з симптом може бути дієвою при основній роботі з клієнтом, яка передбачає послідовність та повільний і чутливий рух.

• Важливо сказати, що робота з тілом принесе більші результати, якщо клієнт почуває себе в безпеці, практикуючи цей метод в кабінеті терапевта. У відповідальності терапевта - створити приязну атмосферу та високий рівень довіри між клієнтом та психотерапевтом / психологом.
• Мета роботи з тілом у гештальт-терапії - через симптом визначити потреби та допомогти змінам людини в цілому. Експеримент у роботі з тілом має на менті збільшити переживання клієнтом власного тіла, через що клієнт отримує доступ до тонких планів переживання власного досвіду, та успішно проходить через ретрофлексію.
• Приклад із практики:
  Клієнтка, 28 років, прийшла зі скаргами болю у верхній частині спини. Я просила рухатися клієнтку, вона щоразу відчувала цей біль і описувала його. Клієнтка змалювала його алегорично - такого собі їжака, важкого, колючого, агресивного, ніби він сидить на цих плечах. Його тяжко нести і він шпиляє своїми голками. Уся міміка клієнтки вказувала на те, що цей їжак дуже неприємний і його хочеться скинути. У процесі виявлення аналогій із життям – відносини з мамою здалися їй не такими гарними, як вона собі уявляла їх раніше – при зовнішньому прийнятті та любові мама часто дорікала донці лінню і небажанням працювати, як вона того хотіла. Донька, маючи багато гарних спогадів з дитинства і дотримуючись меседжу суспільства – «не злитися на маму», - не дозволяла собі висловлювати протест та власну думку. Для неї краще було, коли вже несила, винити себе, що вона дійсно мало допомагає матері. Це тривало достатньо довго, клієнтка несла цю сховану агресію до мами багато років. Їжак був символом двох процесів – «шпильок» мами та агресії доньки…
  В результаті через кілька місяців дочка переїхала жити самостійно. І біль відійшов. Наша робота була набагато ширшою, ніж цей один приклад, та він яскраво показує, як робота з тілом через рух і опис відчуттів тіла можуть допомогти змінити життя.

Детальніше дізнатися про різні способи роботи з тілом у гештальт-терапії та багато інших аспектів, які важливо знати та практикувати для комплексної та успішної роботи з клієнтом Ви можете, долучившись до подій Карпатського освітнього гештальт центру:

ТІЛЕСНІ ПРОЦЕСИ В ГЕШТАЛЬТ-ТЕРАПІЇ ДЛЯ ПСИХОТЕРАПЕВТІВ
Початок 22 березня 
Дізнатися більше

ГЛИБИНИ ПСИХОСОМАТИКИ
Початок 28 березня
Дізнатися більше